Крига скресла...

Автор: Сергій КомісаровФото: ІнтерМедіа консалтинг

Показова прочуханка здавалося б непотоплюваної Раїси - суворе попередження Віктора Федоровича із товаришами: хто на нас з мечем піде, той від меча і загине!

Янукович не зміг пробачити Богатирьовій її жорстокої "пред'яви", яку нинішня тінь Президента наважилася артикулювати під час її заокеанського турне. Дарма вона почала бочку котити на свого патрона, ох, дарма... Та ще - перед американськими сенаторами!

Вердикт Віктора Федоровича невблаганний: як то кажуть, хто не з нами, той проти нас... А простіше - унтер-офіцерська вдова сама себе висікла. Бо конкретні хлопці з Донбасу таких словесних епатажів не пробачають нікому - навіть членам політради ПР. Одним словом, як у пісні, "...ты зашухерила всю нашу малину и теперь по делу отвечай".

Саме ж перше засідання сесії Верховної Ради - не менш варте уваги. Цього дня перед депутатським корпусом мав намір виступати гарант українській Конституції. Особисто. Але не виступив. Бо хотів почати свій президентський спіч, над яким вдень і вночі корпіли його спічрайтери, із масованого вербального бомбардування тих, хто "не розуміє" його оцінки серпневих подій на Кавказі.

Мабуть, усюдисуща розвідка Балоги главі держави донесла: тільки-но Ви, Вікторе Андрійовичу, наважитеся сунути свій ніс у сесійний зал, одразу ж побачите демарш соратників по коаліції.

Вірні багнети Юлії Володимирівни напередодні початку сесії пообіцяли: якщо Ющенко спробує вправляти їм мізки з трибуни ВР із приводу грузино-росийського збройного протистояння, вони без зволікання, як то кажуть, дружними рядами та колонами залишать зал. Коротше кажучи, "не той тепер Миргород, Хорол-річка не та!"

Віктор Ющенко цей месидж бютівців почув чітко. І під купол ВРУ в день відкриття осінньої сесії вирішив не потикатися. Мабуть, і насправді президентська кишка тонка... Спрацювала логіка поведінки людини у футлярі: як би чого не вийшло!

А далі пішло-поїхало. Злившись у ситуативному екстазі, регіонали та бютівці проголосували за двох заступників Арсенія Яценюка. Лавринович і Томенко своєї радості з цього приводу не приховували. Вони весело приймали поздоровлення не лише від своїх соратників, але й від політичних опонентів.

Однодумці Віктора Ющенка розцінили ситуативний союз БЮТ і ПР як зраду соратників по коаліції. Вночі з 2-го на 3-тє вересня сталося те, про що так довго говорили не тільки у стінах парламенту: Ющенка нарешті розплющило. Розплющило в політичному сенсі цього слова: блок НУ-НС проголосував за вихід із коаліції з БЮТ. 39 із 64 присутніх проголосували за вихід із парламентської більшості. Кожен із депутатів вставав і оголошував свою позицію.

Показово, що проти цього рішення проголосували народні обранці, які репрезентують групи "Народна самооборона" і Народний Рух України.

Нардеп, лідер Української народної партії Юрій Костенко з цього приводу висловився стисло та зрозуміло. Він сказав, що в обставинах, що склалися, його фракція в парламенті вимушена припинити свою участь у коаліції з БЮТ.

Відмітимо, що рішення про вихід "бойових багнетів" Ющенка та Балоги з парламентської більшості набуває чинності на 11-й день після його ухвалення. Отже можна з великою вірогідністю припустити: у залі ВРУ знову з'являться нові Рибакови та Бути. Адже депутат, як і всі ми, грішні, - теж жива людина. Сьогодні йому примарилося щось одне, а завтра - зовсім інше. Та й слабка людина духом, ой яка слабка, коли навколо стільки спокус матеріального характеру ...

Таким чином, методичне і послідовне розхитування парламентського човна умілими руками пана Балоги фактично призвело до того, що у груди коаліції НУ-НС і БЮТ на старті нового політичного сезону був забитий осиковий кол. Саме Балога підштовхнув Тимошенко та Януковича до створення вигідної для кожного з них ситуативної коаліції. Як то кажуть, сам винен - так йому й треба.

А от ще які нові обставини відкрилися по ходу справи: завіряння леді Ю про те, що вона НІКОЛИ не сяде за стіл переговорів із "донецькими", насправді виявилися пустушкою, обіцянками, що ні до чого не зобов'язують, блефом перед Ющенком.

Хоча, заради справедливості відзначу: саме Віктор Андрійович своєю неспортивною поведінкою день за днем підштовхував Юлію Володимирівну до ухвалення цього вельми непростого для неї рішення. Можна сказати, своєю поведінкою він просто глумився над її жіночою гордістю. Терпіла Юлія Володимирівна, терпіла, та й не витерпіла: не витримало жіноче серце "докору дріб'язкових образ", здригнулося... Як сказав із цього приводу Маяковський "... сімейний човен розбився об побут".

Отже, тепер по життю Юлії Володимирівні та Віктору Федоровичу разом іти? Але як довго та в якому напрямі? Ось у чому питання.

Одним словом, дебютна частина осіннього політичного протистояння (з погляду основ сценічної драматургії) вдалася на славу. Конфлікт інтересів - є. Стінка пішла на стінку, розбурхалися приховані амбіції та комплекси перших осіб держави, відкрилися ще до вчорашнього дня мовчазні роти їхньої челяді та вертухаїв... О, солодка мить, коли ти відчуваєш свою необхідність сюзерену: тобі дозволено говорити!

Логіка поведінки політиків першого дивізіону пояснюється легко: аж надто мало часу залишається до майбутніх президентських виборів. Тому, раз пішла така п'янка, ріж останній огірок!

Але політологи попереджають: поспішати не треба! Не треба поспішати. Зараз саме час перерахувати патрони та гранати, гарненько окопатися й запастися терпінням. Адже те, що відбувається сьогодні в парламенті, - це лише передвісники бурі.

Коли вона вибухне і коли на голови пересічних громадян обрушиться черговий дев'ятий вал словесних помиїв VIP-акторів цієї нескінченної саги про Витю і Юлю, сьогодні з точністю передбачити не може ніхто. Але те, що титульні, а не рейтингові бої за скіпетр і державу почнуться от-от, не сумнівається вже ніхто.

Адже не дарма ж починають ворушитися штаби, не дарма ж на ключові посади з "розтаможки бабла" сильні світу цього намагаються протягнути вірних їм і лише їм людей, адже не дарма ж тасується колода високооплачуваних політтехнологів і консультантів, яких в екстреному порядку відкликають із відпусток...

Над золотим київським трикутником (читай: Секретаріат Президента, Кабінет Міністрів, Верховна Рада) клубочиться словесний туман, витканий із недомовок, нескінчених фраз і якихось малозрозумілих пересічному громадянинові натяків...

Дивно лише те, що відсвічує він на самому початку осені-2008 не димчасто-білим, а кривавим кольором... Крига скресла, панове присяжні засідателі!

Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій:

- Прийдешній політичний сезон, на моє глибоке переконання, - кризовий, транзитний, "перепозиційний" і виборно-передвиборний.

Щоб розібратися по суті, що відбувається сьогодні в державі, потрібно розуміти: є логіка добрих намірів, але ще є логіка політичного процесу, є логіка контексту. Думаю, ті політичні сили, які починають боротьбу за президентські регалії, якраз спиратимуться не на логіку намірів, а саме на логіку процесу.

Починаються серйозні політичні ігри. Епоха постмодернізму (усіх цих дивних підкилимових штучок, політтехнологій) якоюсь мірою закінчилася. Цієї осені вона відходить на другий план. На перший план вийдуть політики зі змістами.

Політики, яким нічого сказати, які будуть, як раніше, намагатися завоювати симпатії електорату жартами-примовками, які будуть щось замовчувати, вичікувати, довго обчислювати баланс інтересів, найближчим часом зійдуть з політичної арени.

Починається нова епоха політиків, які реагують на те, що відбувається на рівні тваринного інстинкту, коли на роздум тобі даються буквально секунди, коли ти маєш миттєво зреагувати тілом на те, що відбувається, а не вичікувати, що тобі підкажуть з того чи іншого приводу радники та консультанти. Це - рефлекторний рівень, в якому сконцентрований весь політичний досвід того чи іншого гравця. Якщо він - справжній політик.

І ще. Час "розслабухи" для політиків першого дивізіону пройшов. Час гедонізму і еліт гедонізму, для яких головним було "роздерибанити" залишки суспільного пирога, поїхати за кордон за державний рахунок або "на шару" відпочити на Рів'єрі - це час теж незворотно минув.

Найближчим часом політична сцена мінятиметься: прийде нова плеяда серйозних людей. Вони будуть вимушені вирішувати питання по-серйозному. Вирішувати або в той, або в інший бік. Ці люди в Україні вже є. Але поки вони не на перших позиціях.

Але не обов'язково, що стару гвардію української політики попросять "з пляжу" у повному складі. Дехто з її представників уціліє.

Є два варіанти приходу в політику: сюди йдуть або для того, щоб добре жити, або для того, щоб створювати для народу інше життя. Навіщо політику гроші взагалі, якщо у нього є влада? Більшість же хоче і влади, і грошей. Але так не може тривати довго.

Володимир Фесенко, керівник Центру прикладних політичних досліджень:

- Або ця сесія ВРУ буде останньою для неї, або нинішній склад парламенту ще півтора роки прововтузиться, протиняється в напівкризовому стані. І нинішня парламентська коаліція, і (по факту, просто через системні взаємозв'язки) нинішня Верховна Рада - це живий труп. І доля ВРУ - це пересування між палатою інтенсивної терапії та реанімацією. Ніякої серйозної законодавчої роботи не буде.

Тому, на мій погляд, тому ж Конституційному суду, який прийматиме рішення щодо долі коаліції, в принципі, потрібно виходити не тільки з правових позицій, але - навіть - з почуття здорового глузду.

Я ризикну припустити ще один варіант. Можна було би провести експеримент: дати ВРУ можливість попрацювати в безкоаліційному режимі. Можливо, це був би найліпший варіант із усіх можливих. Хоча, насправді, доля коаліції - це питання другорядне. Це питання інструментальне.

Усіх в Україні цікавить не це. Зміна коаліції - це питання про долю уряду Юлії Тимошенко. Ось це буде головна проблема. Тому без зміни конфігурації коаліції або без проведення дострокових парламентських виборів це питання не вирішити. Саме його намагатимуться вирішити найближчими місяцями.

А сценарій, порядок денний вже задані Секретаріатом Президента. Саме люди Балоги зараз задають гру. Суть цього сценарію зводиться до такого: або коаліція та уряд Тимошенко приймають ультиматум і приймають законопроекти, які збільшують не тільки де-факто, але й де-юре силу Президента в системі влади. Якщо ні - то тоді будуть дані певні команди і на рівні Конституційного суду, і, можливо, будуть ініційовані відповідні дії на рівні коаліції.

І тоді на нас чекає швидке і юридичне, і політичне припинення існування нинішньої парламентської коаліції.