Вороняча слобідка

Автор: Олександр МаксимовФото: ІнтерМедіа консалтинг

Нове загострення відносин між Росією і Заходом дуже нагадує сварку сусідів по комунальній квартирі. Здається, що Москва і Вашингтон укупі з європейськими столицями ось-ось почнуть цупити один у одного туалетний папір, підливати в борщ оцет і тайком штовхати бридку сусідську кішку. Дії, що і говорити, безглузді (хоча тонус таки підвищують), оскільки навряд чи Росія або країни Заходу найближчим часом зможуть у повному складі відлетіти на іншу планету. Отже, жити доведеться на Землі. Більш того, жити разом – як би огидно це не було обом сторонам. І влаштовувати один одному показові прочуханки а-ля Васисуалій Лоханкін не вийде.

Як і слід було чекати, міжнародна реакція на визнання Москвою незалежності Південної Осетії і Абхазії виявилася більш ніж різкою. Поки крок Росії схвалили тільки Назарбаєв, Лукашенко і ХАМАС. Зате Захід продемонстрував рідкісну згуртованість. Країни G7 випустили спільну заяву, в якій міністри закордонних справ Канади, Франції, Німеччини, Італії, Японії, США і Великобританії заявили, що дії Росії порушують принцип територіальної цілісності Грузії і йдуть врозріз з резолюцією Ради безпеки ООН, яка регламентує відносини між Грузією, Абхазією і Південною Осетією.

Британія взагалі зібралася формувати антиросійську коаліцію, а Ангела Меркель розкритикувала Росію, назвавши рішення про визнання двох республік "абсолютно неприйнятним". ЄС теж підтримав територіальну цілісність Грузії. "Позиція Євросоюзу залишається незмінною. Ми наполягаємо на пошані територіальної цілісності Грузії", – заявила прес-секретар Верховного представника із зовнішньої політики і безпеки ЄС Хав'єра Солани Крістіна Галлах. Кондоліза Райс назвала рішення Росії "сумним", а Джордж Буш – "безвідповідальним".

Південна Осетія і Абхазія не отримали підтримки від ОБСЄ і НАТО. "Це пряме порушення декількох резолюцій РБ ООН, які стосуються територіальної цілісності Грузії, резолюцій, які Росія сама схвалила", – заявив генсек НАТО Яап де Хооп Схеффер.

Погрози

Практично відразу ж зайшла розмова і про можливі санкції – економічні й політичні. Що з цього вийде, стане зрозуміло 1 вересня, коли в Брюсселі відбудеться саміт ЄС, повністю присвячений проблемі Росії, Грузії і напівневизнаних республік. Поки ж є дані про те, що з цього приводу існує два проекти – польський, який припускає введення досить жорстких заходів, і італійський, який пропонує лише обтічну критику Росії. М'який варіант містить вимогу вивести російські війська з території Грузії, зокрема з Поті і буферних зон, місцезнаходження яких минулого тижня визначив російський Генштаб. Крім того, згідно з цим варіантом документа, ЄС зажадає від Росії гарантій того, що її нинішня лінія поведінки відносно Грузії не буде застосована до інших країн.

У жорсткому варіанті резолюції мова йде про введення фінансово-економічних санкцій. Згідно з цим проектом, Євросоюз може рекомендувати великому бізнесу скоротити обсяг фінансових вкладень до Росії, визнавши російський ринок нестійким і сповненим ризику. Нарешті, Євросоюз може порадити європейським банкам не перекредитовувати російські банки і компанії.

У той самий час співрозмовник одного з російських видань, близький до Кремлю, заявив, що в Москві дійсно чекають європейських санкцій. За його словами, два заходи, які майже не викликають суперечок серед європейських країн, – це припинення переговорів за угодою про партнерство і співпрацю, а також очікуване рішення ЄС активізувати зусилля з диверсифікації постачань енергоресурсів до Європи. І якщо перший захід не сильно турбує Москву, то другий здається досить небезпечним. На ділі це може означати перешкоду здійсненню російських проектів газопроводів "Північний потік" і "Південний потік". Більше того, європейці напевно висловляться за прискорену реалізацію проекту Nabucco – трубопроводу, яким каспійські енергоносії можуть транспортуватися до Європи в обхід Росії.

Утім, одна санкція вже діє: власник винної крамниці у Вашингтоні на знак протесту проти дій Росії в Грузії оголосив про те, що він перестає продавати російську горілку і більше пропонуватиме покупцям грузинські вина. "Ми збираємося почати невеликий бойкот російської горілки", – заявив Стівен Філдман, який володіє магазином Potomac Wines and Spirits у престижному районі Джорджтаун в американській столиці. Бойкот російської горілки триватиме в його магазині "доти, доки росіяни не залишать законну територію Грузії і доки грузинський уряд не буде задоволений кінцевим результатом".

Щось масштабніше запропонував колишній юридичний радник Джорджа Буша-старшого Девід Рівкін. Він вважає, що Америка повинна вплинути на дії Росії в Грузії, заглянувши в кишеню її еліти, а саме – перевіривши рахунки чиновників і їх інвестиції в США і ЄС. На думку Рівкіна і ще одного юриста Карлоса Рамос-Мросовськи, у руках Заходу є улюблений коник американських політиків – "м'яка сила", яка в даному випадку полягає в тому, що "Росія – член, хоча і трохи "бандитський", глобальної економічної системи". І США, володіючи величезним економічним впливом, здатні контролювати всі грошові потоки і капітали, , які проходять через неї і які належать вищим російським керівникам та особам, близьким до них, і могли б почати "правоохоронну кампанію" з жорсткої їх перевірки.

Цікаво, що росіян подібна перспектива якось не налякала. Фінансові експерти резонно припускають, що всі сумнівні вкладення в західні активи зроблені під чужими іменами, та до того ж не в Америці, а в Європі. Крім того, всі більш-менш крупні операції з активами, номінованими в доларах США і не тільки, аж до платежів, і без того знаходяться під пильною увагою американських властей. І це не залежить від країни походження капіталу.

Тим часом Росія все ж таки намагається спрогнозувати можливі наслідки нового витка напруженості. Поки цілком вірогідними здаються три позиції: зростання цін на продукти, інфляція, проблеми з виїздом за кордон.

Що стосується продуктів, то м'ясо курки, свинина і молоко – три групи агротоварів, щодо яких може бути скасований ліберальний режим імпорту із США і ЄС у зв'язку з ускладненням відносин між Росією і країнами СОТ. Поки російський ринок м'ясної продукції залишається вельми залежним від імпорту. У цілому по країні на нього припадає 30-40% обсягу продажів залежно від виду. У великих мегаполісах частка зарубіжного м'яса на магазинних прилавках ще вища. При цьому ціна його значно нижче за російську. Лише цей чинник зараз стримує всередині Росії процес подальшого подорожчання м'ясної продукції.

Швидше за все, виросте і інфляція, яка і без того немаленька. Економісти прогнозують зростання бюджетних витрат, які повинні будуть замінити іноземний капітал, який пішов з країни. За деякими даними, до кінця 2008 року зростання цін може скласти 12-12,5%.

Не виключено, що невесело буде і російським туристам: європейські країни можуть посилити процедуру отримання віз для росіян. За це вже висловлювався і лідер консервативної опозиції у Великобританії Девід Кемерон. А з польського боку звучать пропозиції заморозити переговори про подальше полегшення візового режиму.

Реальність

Наскільки сильно і чим саме може Захід притиснути Росію? Незважаючи  на грізні заяви – особливо нічим. Звичайно, у цьому сенсі у Сполучених Штатів більше можливостей, ніж у Європи, але і вони обмежені. Скажімо, американський бізнес цілком може мати свою, відмінну від позиції Білого дому, думку. Великі компанії навряд чи захочуть відмовлятися від вигідної співпраці з російськими партнерами. Отже, заходи, швидше за все, можуть бути чисто політичними, на зразок заборони російському керівництву і крупним чиновникам в'їжджати на територію США. Але це навряд чи когось налякає.

Ще гірше Європі – Росія була, є і буде основним постачальником газу. Її запаси оцінюються майже в 48 трлн кубометрів, іншими словами, вони вдвічі перевищують запаси другого теоретичного виробника (Іран сьогодні не вважається надійним постачальником) і в 10 разів – запаси третього виробника, Алжиру. Тому навіть згаданий вище Nabucco проблему не вирішує. І це веде до появи серйозної проблеми для країн-споживачів: у обстановці практичної монополії ціни встановлюють не ті, хто купує. Тому загроза замерзнути або залишитися без світла – цілком реальна (перш за все, для Італії, яка виробляє 60% електроенергій завдяки газу). Саме цим і пояснюються спроби Риму проштовхнути на саміті в Брюсселі свій, м'який варіант рішення.

У ЄС, у якого відсутня справжня єдина енергетична політика, Італія зі своєю компанією Eni вже зробила вибір на користь альянсу з Москвою і з "Газпромом". Таким же чином вчинила і Німеччина – з North Stream, "Північним потоком", аналогічним проектом на півночі Європи, який викликав стільки полеміки через те, що посаду голови ради директорів було довірено колишньому канцлерові Герхарду Шредеру.

Швидше за все, Італію підтримають і інші країни Старої Європи. У той самий час можна не сумніватися, що "нові європейці" на зразок Польщі і країн Балтії вимагатимуть російської крові. Проте все напевно закінчиться політичними заявами. Не виключено, що Росію "попросять" з "Великої вісімки", але, враховуючи той факт, що G8 практично перестала впливати на що-небудь, навряд чи цей демарш серйозно стурбує Москву. Загалом можна стверджувати, що на даний час Європа дуже сильно залежить від Росії і найближчим часом звільнитися від цієї залежності не зможе. Крім того, Москва зробить все можливе, щоб цю залежність укріпити, скажімо, за допомогою експансії "Газпрому", яка все посилюється.

До речі, загострення відносин Росії і Заходу не обіцяє нічого хорошого і Україні, яка завдяки Ющенку зайняла абсолютно антиросійську позицію. Можливі наслідки не варто навіть перераховувати, оскільки економічна залежність нашої країни від Москви очевидна. І особливої допомоги у спорах з Росією Україні чекати не доводиться – у силу викладених вище причин.

***

Якщо ж поглянути на речі глобально, можна констатувати, що укази Медведєва про Південну Осетію і Абхазію знаменують кінець попередньої епохи і, ймовірно, початок нової. Часи відносної стабільності й існування єдиних (і які визнаються більшістю) правил гри минули. Схоже, світ знову стає біполярним. Можна, звичайно, виключити Росію з маси міжнародних організацій, намагатися не пускати росіян до Європи або створити їм ще які-небудь неприємності. Але, незважаючи ні на що (зокрема, на особисто мені вкрай несимпатичну "путінську епоху", яка асоціюється з найгіршими проявами "совку"), Росія залишиться одним з найбільших світових гравців, і затія з її ізоляцією приречена на провал.

Отже, необхідно (до того ж всім без винятку) формувати якісь нові правила, які відповідають новим реаліям. І від того, наскільки досконалими будуть ці нові правила, залежить, зокрема, і наше з вами майбутнє.